{
  "$type": "site.standard.document",
  "bskyPostRef": {
    "cid": "bafyreih6grwdeixa47lrgts2e6tug353i237lfmcyz54x5qbup57ony3om",
    "commit": {
      "cid": "bafyreiakkyjilob6nhmzgmu274h4vj6lq5f7cjmuk4f74yhaajej2vpwky",
      "rev": "3mmchylwaxe2c"
    },
    "uri": "at://did:plc:p7sxjpo2opcfkn7cgi5jqyqi/app.bsky.feed.post/3mmchylrssk2m",
    "validationStatus": "valid"
  },
  "content": {
    "$type": "pub.leaflet.content",
    "pages": [
      {
        "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument",
        "blocks": [
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Ну, я вже трошки розказував про свій досвід."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Перші три з половиною роки в Берліні я був дуже розгублений. І на тлі цієї розгубленості в мене активно розвивався роман із Лілією. Це мене дуже підтримувало і взагалі тримало на плаву. Але кар'єрно, так, я дуже сильно посунувся — і в доходах, і в позиції."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "І от я прийшов у TomTom, і там у мене все різко налагодилося. Мені довіряли, лід носив мене на руках, у мене була купа корпоративних плюшок. Взагалі, це була така робота, де можна залишатися просто до пенсії. Але проблема була в тому, що я, в принципі, отримував досить невелику зарплату."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "І тут з'явився мій білоруський друг, який розказав, що я недоотримую як мінімум відсотків 60 із того, що міг би мати. Я його послухав, наважився, і в наступній компанії під час інтерв'ю попросив просто космічну суму для мого тодішнього мозку. І найдивніше — вони погодилися."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "На жаль, я пішов із TomTom, але пішов у Zalando — тобто з однієї великої системної компанії в іншу. Проте виявилося, що культурно вони кардинально різні. Через те, що вони тоді масово набирали людей, у мене виникло багато великих проблем у команді. Команда мене не любила, команда мене булила."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Але насправді проблема була в тому, що я прийшов у команду, яка розробляла мікрофронтенди. Ну, просто мало не в кожній книжці про мікрофронтенди ви про нас прочитаєте. Але у нас була проблема: нам треба було впроваджувати це в командах, які ніколи такого не використовували. І мені доручили не так розробляти фреймворк, як якраз займатися впровадженням. І дай вам Боже ніколи в ентерпрайзі не займатися change management, тому що на мене просто падали всі собаки й усе незадоволення, яке було в людей у житті."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "У принципі, це зіграло зі мною дуже поганий жарт. У мене були дуже погані рев'ю, зарплату мені не піднімали, і все закінчилося тим, що я почав міняти команди. Я змінив декілька команд протягом трьох років, але це ніяк не допомогло змінити ні мій тайтл, ні мою зарплату. В якийсь момент я здався взагалі воювати за Zalando. Я знаю, що є люди, які в дикому захопленні від цієї культури, але я від неї отримував лише ментальну травму."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "У великій компанії дуже легко загубитися, там взагалі не видно твого вкладу. Твій внесок може бути колосально великим, але його крадуть інші люди, хтось замість тебе отримує промоушн. Це й спонукало мене вперше піти з великої системної компанії в стартап. Стартапи простіші: там негайно видно твій імпакт, твою роботу. У маленькій команді нема за кого сховатися, і одразу видно результати твоєї праці. Я ризикнув."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Я пішов, в принципі, у такий собі гібрид між корпоратом і стартапом, але все одно зі стартапною культурою. Вони також, на жаль, були дуже токсичними, у такому собі «американському стилі». Але це був перший момент, коли я вирішив увійти в стартапи, і це було класне рішення, тому що в менших командах я набагато ефективніший. Ну й зрозуміло, що там теж були свої моменти, і для мене було важким рішенням піти звідти."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Під кінець я опинився взагалі в «стартапі-стартапі», де ми за декілька місяців зробили рішення, за яке банки хотіли заплатити декілька мільйонів і навіть хотіли купити нас із потрохами. Але в нашого менеджменту прокинулася жага до легкої наживи, і вони вирішили, що зможуть усе зробити самі. Замість декількох мільйонів за рішення, яке ми написали за три місяці, ми отримали ситуацію, близьку до банкрутства."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "На жаль, це був початок розгару ковіду. Я втратив роботу, тому що був для цього стартапу занадто дорогим. І це була повна дупа, тому що Лілі треба було оновити документи й продовжити візу, а для цього я мав працювати й платити податки. У нас була якась просто гангстерська домовленість, що я допрацюю в них до середини наступного місяця. Я навіть був готовий сам покрити видатки, пов'язані з моєю зарплатою — тобто заплатити їм гроші, які вони потім виплатять мені як зарплату. Це взагалі було дуже смішно. Але під кінець ми дійсно дійшли згоди: Лілі продовжили візу, і ми змогли залишитися в Німеччині (у мене на той час уже було ПМЖ)."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "Проте я на власній шкурі відчув, що таке стартап, який ще вчора був юнікорном і безмежним успіхом, а сьогодні перетворився на гарбуз. Це неймовірно цікавий досвід, бо це як оця миска з варениками: сьогодні ти нагорі, а завтра тебе трусанули — і ти, можливо, взагалі з тієї миски вилетів."
            }
          },
          {
            "$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
            "block": {
              "$type": "pub.leaflet.blocks.text",
              "plaintext": "З одного боку, стартап — це гіпердрайв, а з іншого — ти можеш завтра просто прокинутися на вулиці. Це дуже важко. І якщо у вас є можливість такого не робити — ну, не робіть. Але досвід був надзвичайно цікавий, скажу вам чесно."
            }
          }
        ],
        "id": "019e4685-b0a2-7339-8aca-db2d7ffb38d3"
      }
    ]
  },
  "description": "",
  "path": "/3mmchydvpgc2m",
  "publishedAt": "2026-05-20T17:54:22.938Z",
  "site": "at://did:plc:p7sxjpo2opcfkn7cgi5jqyqi/site.standard.publication/3m6merbxuls2l",
  "tags": [],
  "title": "Від корпоративів до стартапів "
}