{
"path": "/3mgpefqi7ts2e",
"site": "at://did:plc:p7sxjpo2opcfkn7cgi5jqyqi/site.standard.publication/3m6merbxuls2l",
"tags": [],
"$type": "site.standard.document",
"title": "Сторінками Андерсена - про смерть ідентичності та качок ",
"content": {
"$type": "pub.leaflet.content",
"pages": [
{
"id": "019cd7a2-6d24-722c-aa1a-d810f2e6c294",
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument",
"blocks": [
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.image",
"image": {
"$type": "blob",
"ref": {
"$link": "bafkreihcgbfrstt37cqtm7jdi436ct5fq27es7prauxijaajv4pc4pixvq"
},
"mimeType": "image/png",
"size": 3142551
},
"aspectRatio": {
"width": 1024,
"height": 1536
}
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Ви знаєте, що в дійсності казки пишуть для дорослих. І взагалі казки, особливо не народні, а там пізнього періоду, які там писав, наприклад, Шарль Перро чи Андерсен, вони були орієнтовані на соціум, на солони, на якісь серйозні філософські чи соціотеми. І тобто казки — це не просто, і ти це зазвичай усвідомлюєш, коли в тебе з'являються діти, і ти починаєш ці казки читати разом з дітьми."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І потім до тебе починає доходити, в принципі, що а-а це не настільки дитяча тема, як здавалось. Зрозуміло, що старі казки дуже сильно були орієнтовані на те, щоб нажахати тих нещасних дітей, і в них взагалі рідко бували хеппі-енди. І, напевно, що рекордсменом в цьому змаганні є німецькі казки, тому що вони такі досить похмурі. Те особливо там всякі фінські епоси і все решта — ну там просто розчлененка, канібалізм і купа всього, чесно кажучи, страшного і точно без хеппі-енду."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але сьогодні ми поговоримо про Андерсена і «Гидке каченя». Це така в дійсності казочка, яка мені завжди дуже подобалась. І там є хеппі-енд, але в дійсності це ніби така складна казка про мою улюблену тему. І ця улюблена тема в дійсності — це ідентичність."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Професійний контекст та соціальний вимір"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"facets": [
{
"index": {
"byteEnd": 203,
"byteStart": 180
},
"features": [
{
"$type": "pub.leaflet.richtext.facet#italic"
}
]
}
],
"plaintext": "Та, ідентичність. В принципі, я працюю вже декілька років, років сім, в принципі, в такому домені, як self-sovereign identity. І для мене дуже цікавить, в принципі, що таке ідентичність, що її формує у людей, у ШІ-агентів, що таке конфлікт ідентичності. І, в принципі, це велика тема назагал для українського суспільства, тому що в нас є такі розколи ідентичності в дійсності досить великі."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Гидке каченя"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але поговоримо ми про гидке каченя. Зрозуміло, там є хеппі-енд: каченя стає прекрасним лебедем, його приймають, і все в нього чудово. Але в дійсності проблема в тому, що цей лебідь народжується в середовищі, яке нічого про лебедів не знає. Та, і йому нав'язують ідентичність, якій він не відповідає, в якій він в дійсності гидкий, незграбний і страшний."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І це не тому, що в принципі... ну так... ну тобто, якщо поглянути з точки зору качок — це він дійсно гидке каченя: на каченя не подібний, в качачий світ не вписується, і на цьому тваринному дворі чи фермі він взагалі якби, ну, не в тему. Да, і це проблема. Але він про цю проблему не знає, тому що довкола його оточення, яке дуже сильно орієнтовано, в принципі, на цей тваринний двір, на «хороших качок», які потім стануть класною смачною фуа-гра, яку можна з'їсти до вина."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І там оця індичка, яка цим всім тваринним двором заправляє, в дійсності розказує, що якби правильно, а що ні. І якби з цієї точки зору він дійсно гидкий, він дійсно не вписується, тому що просто це не його ідентичність, але він про це не знає. І це в дійсності така досить трагічна історія конфлікту ідентичності, яка є нав'язаною. Тобто він в це реально вірить, що якось так от сталося, що він от народився отакий: дуже невдалий, дуже неправильний."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Криза прийняття та метафора інвалідності"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Він думає, що його не будуть сприймати інші, тому що йому от розповіли на тому дворі, що він невдалий, інакший, поганий, жахливий, гидкий і все таке. І от він усамітнюється, в нього ця криза прийняття ідентичності. Але його в дійсності підсвідомо тягне до цих прекрасних птахів, якими він захоплюється. І у нас там відбувається якби хеппі-енд, тому що він в якийсь момент вирішує, що: «Ну добре, мені потрібне прийняття, я хочу стати частиною із ними, і якщо вони мене навіть розтерзають — це також буде якась взаємодія, якої я прагну»."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І тут з ним стається чудо, тому що виявляється, що він зовсім не каченя, а один із цієї чудової групи, і ми всі плачемо в кінці і за нього радіємо."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"facets": [
{
"index": {
"byteEnd": 454,
"byteStart": 441
},
"features": [
{
"$type": "pub.leaflet.richtext.facet#italic"
}
]
}
],
"plaintext": "В дійсності, якщо нам, наприклад, говорити про інвалідів, то такого хеппі-енду не буде. Ну тому що, по-перше, інваліди — це штучний конструкт, з яким ми всі боремося, тому що це є люди з особливими потребами в першу чергу. Але от у нас немає такої success story, що оці всі інваліди — це такі чудові птахи, і вони такі граціозні, і потім вони там будуть літати над цим всім подвір'ям, і їм всі будуть заздрити. Тому що це не та соціальна група, якій заздрять. Тому хеппі-енду в дійсності в цій історії не буде, на жаль."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Шляхи самоідентифікації"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але буде історія конфлікту ідентичності. Тобто вони народжуються в світі, де від них хочуть, щоб вони були каченятами, а каченятами вони, на жаль, по об'єктивним причинам бути не можуть. От і вони живуть у світі, який для них абсолютно чужий і неадаптований. І це в дійсності також така казка, яку Андерсен не написав — це про таке «кульгаве каченя із дислексією». От і в дійсності це така дуже сумна історія."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але в цій історії також є якби позитив, тому що це «кульгаве каченя із дислексією», в принципі, може створити якби ідентичність і прийняти себе. І як виявиться згодом, у цього каченяти, в принципі, може бути навіть цілий фан-клуб, і таких гидких каченят довкола буде дуже багато. Або, скажімо так, ми всі одружуємося з якимись своїми травмами — тобто всі наші партнери чимось до нас подібні. І, в принципі, це в дійсності також можна написати таку казку про кризу ідентичності, прийняття себе, і це все буде йти по мотивам Андерсена: тобто твоя взаємодія з суспільством, воно тебе не приймає, потім ти усамітнюєшся, якось оце все в собі варишся і в якийсь момент наважуєшся показати себе світу, який тебе, як не дивно, приймає."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.horizontalRule"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Ну це якщо розказувати про хеппі-енд. А якщо розказувати про реальне життя — на жаль, цей світ створений нормотиповими людьми, у яких немає особливостей, або вони у них є, але вони їх якось заганяють в якісь рамки нормального розподілу і будують, в принципі, зручний світ для більшості цих людей. І чим у нас більш адаптоване і відкрите суспільство, тим ширше, в принципі, рамки їх толерантності і того світу, який вони будують довкола."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Висновки про інклюзивність та літературу"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Вони починають думати не тільки в межах своєї квартири, але й в межах свого під'їзду і будинку, а згодом — в межах свого міста і всього решта. І вони починають в своє коло включати людей, яким, наприклад, потрібний пандус. І з цього в дійсності все починається: від квітів на коридорах до якихось кращих адаптаційних механізмів для своїх сусідів, які, наприклад, не можуть вийти на вулицю. От і це про розширення толерантності і прийняття ідентичності суспільством."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але в дійсності паралельно з цим існує історія цих «гидких каченят», які цю ідентичність свою формують. І в них є в дійсності такі два великих шляхи: або цю ідентичність максимально ігнорувати і пробувати адаптуватися і пробувати бути майже нормальною людиною (тобто це самозаперечення), а інша, в принципі, дорога, менш очевидна — це самоприйняття. Та, прийняття своєї унікальності, визнання її, визнання власних потреб і, в принципі, формування чогось більш автономного, екологічного і комфортного для себе."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Я не можу сказати, який з цих шляхів є правильний і більш прийнятний — це дуже сильно залежить якраз від ступеня толерування суспільством того, з чим воно стикається. Розумієте, і ця проблема ідентичності — це не тільки проблема людей з особливими потребами, це, наприклад, потреба людей з іншою орієнтацією, з іншою там, наприклад, гендерною ідентичністю... чи там асоціація карооких людей, які люблять солену лакрицю, а люс (сім'я?) їх не розуміє, тому ці цукерки для них не виготовляють, їм треба там контрабандою з Данії їх возить."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Або у нас є, наприклад, ідентичності чи там якісь речі, які ми визнаємо як розлади, які, наприклад, дуже сильно конфліктують з нашим поняттям прийнятного. Ну, наприклад, там, не знаю, педофілія, або там, не знаю, якісь серійні вбивці — ну от у них є потреба вбивати. Це для нас як для соціуму, в принципі, неприйнятно, тому що ми не хочемо, щоб нас вбивали, або ми, наприклад, хочемо захищати своїх дітей. Тут уже починається конфлікт, коли межі ідентичності починають шкодити і руйнувати те суспільство і середовище, в якому ми знаходимося."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але якщо, наприклад, у нас є проблема, що людина має там якісь проблеми з мімічними м'язами, чи не може нормально говорити, чи, можливо, недочуває, або там банально кульгає, їй там потрібна якась нормальна інфраструктура, щоб їй функціонувати і пересуватися — ну це вже дещо інша в дійсності історія. І от ця історія про гидких каченят — це в дійсності історія про конфлікт ідентичностей, коли людина народжується зовсім іншою, але оточення про її ідентичність нічого не знає."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Освітній аспект"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Тому що, в принципі, качки взагалі нічого абсолютно не знають про лебедів. Або, можливо, вони їх бачать в більш дорослому віці, коли вони там пролітають над їхньою фермою — вони там хтось на них не звертає уваги, хтось ними захоплюється. От, але це не їхня історія. І в дійсності це якраз і ця проблема ідентичності для людей з особливими потребами. Ми не можемо сказати, що люди з особливими потребами — це якісь прекрасні лебеді, але це точно не качки у качачому суспільстві. Якби про це дуже гарно Андерсен написав."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І це, я думаю, що треба включити у шкільну програму, але не просто там «діти прочитали і порадувалися за каченя, що виявилося от як класно все получилося», а якраз підкреслити і пояснити оці ідентичні конфлікти: що ідентичності можуть бути різними, і в одному суспільстві у нас можуть бути і качки, і індички, і рожеві поні, і чорні свині, і чорні лебедя — та господи, все що завгодно, тому що світ такий дуже різноманітний. От і Андерсен саме про це писав. Або, скажімо так, це наклалося на мою історію, і я це так прочитав."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.header",
"level": 3,
"plaintext": "Література як кооперція"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Тому що в дійсності будь-який літературний твір — це такий якби заговор між автором і тим, хто його читає. І коли ти його читаєш, ти в своїй уяві вибудовуєш якісь літературні конструкти, ти це візуалізуєш, ти це переживаєш, ти накладаєш на це свої емоції, ти накладаєш на це свій досвід, і в тебе в дійсності з'являється якась зовсім інша картинка того світу. І кожна казка, і кожний літературний твір він тим і чудовий як література як форма мистецтва, що це в дійсності народження кооперації."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І в дійсності література, якщо забути про музику, то література якраз має цей дуже великий простір для спільної творчості і спільної інтерпретації в дійсності між читачем і автором. Тому що це якби кожне прочитання — це реконструкція цього твору, його візуалізація, його пережиття через власну оптику, через власний досвід, через власну уяву. І мені дуже сумно, наприклад, що там наступні генерації — вони цього, цієї магії не відчувають. Але про це ми, напевно, що поговоримо в якомусь ну іншому дописі, тому що це вже занадто багато. Але що я вам можу порадити — це читайте казки, тому що вони в дійсності писались зовсім не для дітей."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": ""
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"facets": [
{
"index": {
"byteEnd": 3,
"byteStart": 0
},
"features": [
{
"$type": "pub.leaflet.richtext.facet#bold"
}
]
}
],
"plaintext": "P.S"
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Ну ви, напевно, що не могли не помітити, і що кожний цей допис супроводжується стилізованою картою Таро з Цугі. Цугі — це такий кіт, у якого немає ноги, хвоста. Це довга історія, в принципі коли-небудь я і про нього також напишу."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "Але тут ми бачимо такий Аркан Смерті. В дійсності Смерть — це не про те, що ми завтра всі помрем від Третьої світової, а Смерть — це, особливо у Алістера Кроулі, — це такий процес трансформації. Трансформація ідентичності, коли стара ідентичність відходить, а нова з’являється."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І це такий процес тектонічних змін в житті, в ідентичності. І коли, якби, Смерть фігурує в розкладах, це не завжди означає щось погане. Якби ми тут і бачимо нашого Цугі в ролі оцієї от жінки з косою, яка, на жаль, вбиває наше каченя."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "І тут можна застосувати, якби дійсно там, відкрити дискусію, чи було в дійсності каченя, чи був завжди лебідь, і чи ця Смерть відбувається насправді, чи тільки в голові цього каченяти. На це у нас відповіді немає, але в дійсності всі мої статті мають в ілюстраціях таке напів езотеричне, якийсь напів езотеричний зв’язок з Таро."
}
},
{
"$type": "pub.leaflet.pages.linearDocument#block",
"block": {
"$type": "pub.leaflet.blocks.text",
"plaintext": "От, та. 40-річний дорослий чоловік інколи може займатися чимось таким веселим, тому малюнки також мають значення."
}
}
]
}
]
},
"coverImage": {
"$type": "blob",
"ref": {
"$link": "bafkreihcgbfrstt37cqtm7jdi436ct5fq27es7prauxijaajv4pc4pixvq"
},
"mimeType": "image/png",
"size": 3142551
},
"bskyPostRef": {
"cid": "bafyreibmlwznrmeu4ood3xfzyfl2o66zwva4huybg7mle6fij42cgbpoey",
"uri": "at://did:plc:p7sxjpo2opcfkn7cgi5jqyqi/app.bsky.feed.post/3mgpeftzlrk2e",
"commit": {
"cid": "bafyreibhci7uronzyppwdtzncm42arsyj4yzxqq6wimrmcudmfuex6hwe4",
"rev": "3mgpefu4rnz2v"
},
"validationStatus": "valid"
},
"publishedAt": "2026-03-10T12:23:42.710Z"
}